¬.¬.∆айворонок

Ћексична п≥дсистема мови ≥ значенн¤ мовних одиниць

(ћовознавство.- є6.- 1999.- C. 32-46)

   «накову систему - мову - утворюють матер≥ально-≥деальн≥ одиниц≥ - Їдност≥ означувача та означуваного, бо ще з час≥в јврел≥¤ јвгустина слово вважають значущим знаком. ћова Ї сприйманий мовною св≥дом≥стю ≥ в≥дтворюваний у т≥й чи ≥нш≥й Їдност≥ етномовних знак≥в об'Їктивний пор¤док д≥йсних чи у¤вних речей. “ому сама вона Ї системою, п≥двладною своЇму власному пор¤дков≥¹. ≤накше кажучи, об'Їктивний пор¤док речей довк≥лл¤ через посередництво св≥домост≥ тим чи ≥ншим чином об'ЇктивуЇ ≥ пор¤док мовних одиниць. як живий орган≥зм мова оперуЇ ними у час≥ й простор≥, тому њхн¤ у¤вна безсистемн≥сть (на тому чи ≥ншому р≥вн≥) у синхрон≥њ ви¤вл¤Ї системн≥сть у д≥ахрон≥њ ≥ навпаки. ƒе —оссюр зазначав, що "в мов≥ немаЇ н≥ пон¤ть, н≥ звук≥в, ¤к≥ ≥снували б незалежно в≥д мовноњ системи"². ўодо лексики це означаЇ, що кожне слово мови пр¤мо чи потенц≥йно пов'¤зане з ≥ншими њњ словами. як в≥дбиток речовоњ ≥ пон¤ттЇвоњ сутностей будь-¤ке слово водночас виступаЇ лексико-семантичною та лексико-граматичною сутн≥стю. “ому його становленн¤ ≥ л≥н≥йний "рух" можна позначити р¤дом: р≥ч-реал≥¤ (у позамовн≥й д≥йсност≥) - пон¤тт¤ (у мовн≥й св≥домост≥ людини) - слово (лексематична одиниц¤) - слово (лексико-семантична одиниц¤) - слово (лексико-граматична одиниц¤). «вичайно, слова не лише мовн≥ знаки реал≥й ≥ в≥дбитки пон¤ть про ц≥ реал≥њ, але й знакове вт≥ленн¤ складноњ системи сп≥вв≥дношень м≥ж реальними речами, що перетворюЇтьс¤ на не менш складну систему в≥дношень м≥ж пон¤тт¤ми, ¤к≥ (в≥дношенн¤) Ї б≥льш-менш адекватним в≥дбитт¤м першого. ѕри цьому не забуваймо, що й мова ¤к система ≥ слово ¤к елемент ц≥Їњ системи, в свою чергу, виступають реал≥¤ми д≥йсност≥, ¤к≥ мають своњ прототипи-пон¤тт¤ у людськ≥й св≥домост≥. “ому уточнюючи пон¤тт¤ самого слова, даючи йому визначенн¤ ≥ вивчаючи його зв'¤зки з ≥ншими мовними реал≥¤ми д≥йсност≥ - фонемою, морфемою, реченн¤м, текстом, - ми тим самим поглиблюЇмо знанн¤ не лише про мову ¤к людський феномен, ¤к систему знак≥в, але й про саму д≥йсн≥сть³. ќск≥льки слово - це основна структурно-семантична одиниц¤ мови, план вираженн¤ ¤коњ репрезентуЇ лексема, план зм≥сту - семантема, а план граматичноњ форми - словоформа, то системн≥сть лексичних одиниць можна розгл¤дати принаймн≥ в трьох аспектах - лексематичному, семантичному, граматичному. ѕри цьому виходимо з того, що мовна система в ц≥лому - це "система систем", чи "система п≥дсистем", тобто локальних систем. ƒо останн≥х ¤краз ≥ належить лексична система мови, хоч локальною називаЇмо њњ умовно, ¤к частину макросистеми, що займаЇ чи не центральне м≥сце в н≥й.
   Ћексематичний (сигматичний) аспект. Ћексичний склад мови репрезентуЇ зазвичай загальномовний словник. ’оч ¤кий би великий не був в≥н за обс¤гом, та всього лексикону т≥Їњ чи ≥ншоњ мови в ц≥лому н≥¤кий словник охопити не може. ѕроте прийн¤то вважати, що б≥льш-менш повний словник мови включаЇ (принаймн≥ прагне до цього) майже всю загальновживану лексику мови, що становить ¤к активний, так ≥ пасивний лексикон високорозвиненого мовного колективу. ќпис лексики у такому словнику маЇ, на перший погл¤д, суто ≥нвентаризац≥йний характер, ≥ ознакою його системност≥ виступаЇ передус≥м абетковий принцип розм≥щенн¤ сл≥в реЇстру. јле все це т≥льки на перший погл¤д. ўодо ч≥ткоњ системи вс≥Їњ сукупност≥ лексики мови ≥снують пол¤рн≥ думки - повне њњ запереченн¤, коли говор¤ть нав≥ть про "хаос лексичного руху"⁴ з огл¤ду хоч би на недостатн≥сть досл≥джень його законом≥рностей, ≥, навпаки, визначенн¤ б≥льшоњ чи меншоњ стрункост≥ лексичноњ системи⁵, що, в свою чергу, становить Їдн≥сть лексематичноњ (ном≥нативноњ) п≥дсистеми (вокабул¤ра) ≥ лексико-семантичноњ (значеннЇвоњ, смисловоњ, зм≥стовоњ) п≥дсистеми мовних одиниць (структури лексико-семантичних вар≥ант≥в сл≥в). “аку Їдн≥сть сл≥д розум≥ти ¤к орган≥чну взаЇмод≥ю т≥сно пов'¤заних м≥ж собою лексематичних ≥ лексико-семантичних пол≥в, що перекривають одне одного. —еред численних визначень системи под≥л¤Їмо те, у ¤кому њњ вважають механ≥змом, ус≥ частини ¤кого д≥ють узгоджено, у взаЇмозв'¤зку, функц≥њ одних елемент≥в залежать в≥д функц≥й ≥нших елемент≥в⁶. —тавити питанн¤ про словниковий запас мови ¤к про безсистемний (тобто, по сут≥, хаотичний) наб≥р мовних одиниць вважаЇмо методолог≥чно некоректним кроком. ќск≥льки це означало б брати п≥д сумн≥в законом≥рний розвиток природи ≥ сусп≥льства, ≥ншими словами, системний характер руху д≥йсних речей, ¤кий через посередництво людськоњ св≥домост≥ перетворюЇтьс¤ на поступальний, впор¤дкований, регульований внутр≥шн≥й рух мовних одиниць, передус≥м лексичних. ћову не можна розгл¤дати поза контекстами - соц≥альним, ≥сторико-культурним, ≥нтелектуальним, власне л≥нгвальним. «алежн≥сть в≥д цих контекст≥в - ун≥версальна характеристика високорозвиненого мисленн¤, спр¤мованого на безк≥нечне по¤сненн¤ мовними засобами окремому нос≥Їв≥ мови (мовн≥й особистост≥) глобальноњ конситуац≥њ - св≥ту (≥ ширше - космосу). Ќа г≥потетичного мовц¤ спр¤мован≥ об'Їктивован≥ мовн≥ одиниц≥, ¤к≥ ф≥ксуЇ зазвичай словник (мова взагал≥), а реальний мовець привласнюЇ њх дл¤ власного разового самовираженн¤ (мовленн¤ тут ≥ зараз). —ловник ф≥ксуЇ типов≥ мовн≥ факти, тобто об'ЇктивуЇ суб'Їктивне. ”насл≥док цього Їдиний, ≥ндив≥дуал≥зований, персонал≥зований об'Їкт п≥знанн¤, вид≥лений з класу однор≥дних предмет≥в (скаж≥мо, р≥дин), на¤вний тут ≥ зараз (напр., вода, ¤ку ми спостер≥гаЇмо в р≥чц≥, тобто локал≥зуЇмо в простор≥ й час≥), узагальнюЇтьс¤, об'ЇктивуЇтьс¤ у в≥дносному мовному простор≥, обрамленому заданими часовими межами з метою подач≥ самодостатньоњ ≥нформац≥њ про нього. ѕричому на р≥вн≥ слововживанн¤ ≥нформац≥йна означен≥сть / неозначен≥сть так чи ≥накше реал≥зуЇтьс¤ за рахунок того чи ≥ншого контексту, на р≥вн≥ ж словника означен≥сть набираЇ зримих об'Їктивованих рис з огл¤ду на широку л≥нгвальну конситуац≥ю (њњ створюють тлумаченн¤, ≥Їрарх≥¤ значень, типов≥ слововживанн¤, система стил≥стичних та ≥нших маркер≥в, граматичн≥ характеристики тощо). —аме категор≥¤ означеност≥ лексичноњ одиниц≥ забезпечуЇ њй м≥сце в систем≥ под≥бних лексем на в≥дм≥ну в≥д системи в≥дм≥нних мовних одиниць. —каж≥мо, спираючись на р≥динну природу води, визначаЇмо њњ або ¤к певну х≥м≥чну сполуку на в≥дм≥ну в≥д ≥нших сполук цього класу, або ¤к р≥динну масу ≥ р≥динну поверхню р≥чок, мор≥в, океан≥в, або ¤к природну л≥кувальну м≥неральну р≥дину. “им самим в≥дмежовуЇмо њњ в≥д ≥нших р≥дин - молока, нафти, спирту тощо, а тим б≥льше в≥д ≥нших предметних сл≥в ≥ ширше - наймень, з ¤кими слово вода, проте, вступаЇ у певн≥ зв'¤зки на р≥вн≥ лексичноњ сполучуваност≥: молоко, ¤к вода, тече вода, прозора вода, вода з джерела, л≥куватис¤ на водах. —аме здатн≥сть до сполучуваност≥ з ≥ншими словами максимально матер≥ал≥зуЇ значущ≥сть лексеми в мов≥, а також забезпечуЇ њњ подальше переосмисленн¤. ќбразн≥сть ¤к шл¤х до переосмисленн¤ мовноњ одиниц≥ - це результат здатност≥ мови створювати образи ≥з сполученн¤ сл≥в, все одно, образних чи безобразних⁷. «м≥щенн¤ образу в тому чи ≥ншому слов≥ Ї лише ознакою глибшого п≥знанн¤ пон¤тт¤ про ту чи ≥ншу реал≥ю, тобто елементом в≥чного руху п≥знанн¤ дос≥ не п≥знаного. “ому сл≥д визнати, що жодне слово у словнику не в≥дтворюЇ пон¤тт¤ у вс≥й його можлив≥й повнот≥, а лише конструюЇ загальний абстрагований його образ. ѕ≥знати всю сутн≥сть житт¤ слова (н≥ в синхрон≥њ, н≥ тим б≥льше в д≥ахрон≥њ), ¤к ≥ пон¤тт¤, що його позначаЇ слово, неможливо. “а це й не дивно, адже "наша мова - ¤скравий вираз всього того, що нас вражаЇ, що ми почуваЇмо, про що ми думаЇмо-гадаЇмо, того, що ми звемо духом або душею"⁸. Ќе випадково п≥знанн¤ слова завджи йшло в двох напр¤мках - або в≥д реч≥ до знака (становленн¤ системи), або в≥д знака до реч≥ (пошуки етимона, словесного образу, внутр≥шньоњ форми слова). ѕ≥знанн¤ ж пон¤тт¤ також в≥дзначаЇтьс¤ двоб≥чним рухом, але в р≥зн≥ часи р≥зним - ¤кщо дос≥ людина п≥знавала, скаж≥мо, воду на шл¤ху в≥д сприйн¤тт¤ њњ ¤к природноњ стих≥њ до наукового визначенн¤ њњ х≥м≥чноњ формули, то тепер вона зд≥йснюЇ спроби пройти цей шл¤х у зворотному напр¤мку. ћожливо, це шл¤х людини до самоњ себе, свого власного духу ≥ духу р≥дноњ мови? ѕринаймн≥ етнол≥нгв≥сти сход¤тьс¤ на думц≥, що мова - це форма людськоњ повед≥нки, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ в мовленнЇв≥й д≥¤льност≥, в конкретних актах ≥ ситуац≥¤х мовленнЇвого сп≥лкуванн¤⁹. ƒо того ж коли згадати в≥дому думку ¬.√умбольдта, що мова завжди вт≥люЇ в соб≥ своЇр≥дн≥сть ц≥лого народу, то вона може бути над≥йним шл¤хом до самоп≥знанн¤ не лише дл¤ окремоњ особистост≥, але й дл¤ всього етносу.
   —ловниковий запас нац≥ональноњ мови - це сукупний продукт д≥њ системи руш≥йних механ≥зм≥в мовного розвитку. Ќайголовн≥ший з них - механ≥зм мовноњ ном≥нац≥њ ¤к пост≥йний внутр≥шньомовний процес реагуванн¤ на нов≥ реал≥њ д≥йсност≥. ÷ей механ≥зм працюЇ передус≥м на активний розвиток лексики ¤к сукупност≥ самодостатн≥х мовних засоб≥в в≥дбитт¤ довк≥лл¤. ¬≥н д≥Ї в рамках лексичних п≥дсистем, насамперед терм≥нолог≥чних, - ¤к б≥льш-менш замкнених, зокрема вузькогалузевих, так ≥ б≥льш в≥дкритих, скаж≥мо, п≥дсистем сусп≥льно-пол≥тичноњ та соц≥ально-економ≥чноњ лексики. ќстанн¤ особливо в≥дзначаЇтьс¤ процесами ≥ншомовних запозичень та абрев≥ац≥њ, породженоњ в≥дкрит≥стю п≥дсистеми дл¤ численних складених наймень. ѕроцес народженн¤ новоњ ном≥нац≥њ в≥дзначаЇтьс¤ законом≥рною двоступенев≥стю - суб'Їктивац≥Їю нового найменн¤ у мовн≥й св≥домост≥ колективу, а згодом об'Їктивац≥Їю його в словнику, галузевому чи загальномовному. ¬носл≥док цього те, що ф≥ксуЇ мовна св≥дом≥сть, ф≥ксуЇтьс¤ водночас ≥ мовною пам'¤ттю, стаючи пот≥м мовною традиц≥Їю. “им самим збагачуЇтьс¤ зм≥ст мови, тобто њњ лексичний склад, ≥ вдосконалюЇтьс¤ форма мови, або системн≥сть лексики. Ћише на перший погл¤д може здатис¤, що слова вливаютьс¤ в мову безладно, стих≥йно, в≥двойовуючи соб≥ м≥сце п≥д сонцем. ћова ¤к ≥манентний орган≥зм пост≥йно потребуЇ поповнень (так само ¤к ≥ позбутт¤ вже чогось њй непотр≥бного, зайвого, надлишкового), ≥ система приймаЇ нов≥ одиниц≥ на строго визначен≥ дл¤ них м≥сц¤. јбо з'¤вилас¤ потреба в слов≥, знаков≥ нового пон¤тт¤ (¤ке саме по соб≥ ≥ потреба в ¤кому завжди передуЇ слову¹⁰), або постала необх≥дн≥сть поповненн¤ того чи ≥ншого семантичного пол¤ новою чи оновленою функц≥ональною одиницею, або ж новий (додатковий чи оновлений) зм≥ст старого пон¤тт¤ (тобто нова семема) вимагаЇ новоњ форми, отже нового слова.
   ќсновному механ≥змов≥ мовного розвитку п≥дпор¤дкован≥ ≥нш≥ механ≥зми лексематичноњ та лексико-семантичноњ розбудови мови - механ≥зм розвитку значень ¤к руш≥й лексичноњ пол≥сем≥њ та омон≥м≥њ, з ¤ким т≥сно узгоджен≥ механ≥зм слововживанн¤ ¤к пост≥йний процес виникненн¤ нових зм≥стових в≥дт≥нк≥в у значенн≥ слова, механ≥зм семантичних пол≥в ¤к законом≥рний рух значущих знак≥в у простор≥ й час≥ по шл¤ху реал≥зац≥њ на њхн≥й основ≥ складного значеннЇвого мережива г≥пон≥м≥чних, синон≥м≥чних, антон≥м≥чних, пон¤ттЇвих, тематичних та ≥нших смислових зв'¤зк≥в м≥ж словами, механ≥зм лексичних п≥дсистем (тематичних груп), ¤кий активно впливаЇ на "житт¤" семантичних пол≥в, а також механ≥зм лексико-стил≥стичних засоб≥в мови ¤к функц≥ональний реал≥затор мовноњ ≥д≥осинкраз≥њ. –итм≥чну д≥ю названих механ≥зм≥в значною м≥рою забезпечуЇ ще один мовний механ≥зм - механ≥зм словотворенн¤ ¤к ун≥версальний спос≥б забезпеченн¤ динам≥ки розвитку мовного лексикону в ус≥х його про¤вах - ном≥нативному, значеннЇвому, польовому, функц≥ональному (пор., напр., процес творенн¤ предметних сл≥в на означенн¤ опредметненоњ д≥њ - назв д≥й-акт≥в, д≥й-операц≥й ≥ стан≥в-результат≥в д≥њ у њхн≥х р≥зних ≥постас¤х - ном≥нац≥й, семантем ≥ стильових функц≥ональних одиниць, зокрема терм≥нологем).
   як результат д≥њ зазначених механ≥зм≥в маЇмо лексемантичну систему мовних одиниць пульсарного типу (Їдине ст≥льникопод≥бне т≥ло, що п≥д впливом зовн≥шн≥х фактор≥в час в≥д часу, пер≥одично, не обов'¤зково ритм≥чно та ≥нтенсивно ≥ не водночас на вс≥х д≥л¤нках зазнаЇ д≥њ ≥мпульс≥в внутр≥шн≥х мовних сил, своЇр≥дних "сплеск≥в нового смислу"). ќсновною ознакою лексематичноњ системност≥ мови вважаЇмо здатн≥сть лексики до класиф≥кац≥й. ÷е означаЇ, що лексичний склад мови не аморфне поЇднанн¤ мовних одиниць, а складне апл≥кативне утворенн¤ самодостатн≥х в≥дкритих лексичних пол≥в, що перетинаютьс¤, взаЇмод≥ють одне з одним, частково чи повн≥стю накладаютьс¤ одне на одного, б≥льшою чи меншою м≥рою перекривають одне одного.
   ћовн≥ одиниц≥ не можна досл≥джувати без огл¤ду на основн≥ ф≥лософськ≥ категор≥њ бутт¤ й св≥домост≥. Ѕутт¤ природних речей через св≥дом≥сть сп≥вв≥дноситьс¤ з бутт¤м в≥дпов≥дних њм ≥мен, - ¤к реч≥ (реал≥њ довк≥лл¤) здатн≥ до класиф≥кац≥й у людськ≥й св≥домост≥, так ≥ њхн≥ мовн≥ в≥дбитки - р≥знор≥дн≥ найменн¤. Ћ.¬.ўерба говорив, що вс≥м мовам притаманн≥ предметн≥сть, д≥¤, ¤к≥сть¹¹. ¬иход¤чи з цього, всю украњнську лексику можна розчленувати на к≥лька ном≥нативних клас≥в: 1) найменн¤ предметностей (предметн≥ слова); 2) найменн¤ д≥й ≥ стан≥в (вербальн≥ слова); 3) найменн¤ ознак (квал≥тативн≥, квантитативн≥ та адверб≥альн≥ слова); 4) найменн¤ модальних та суб'Їктивних квал≥ф≥кац≥й (модальн≥ слова); 5) найменн¤ комун≥кативних квал≥ф≥кац≥й (комун≥кативно-статусн≥ слова); 6) найменн¤ в≥дношень (зв'¤зков≥ слова); 7) найменн¤ волеви¤влень та емоц≥йно-звуконасл≥дувальних реакц≥й (≥нтер'Їктивн≥ слова). "„истих" меж м≥ж визначеними класами, звичайно, не ≥снуЇ, оск≥льки т≥ сам≥ слова можуть виконувати ном≥нативн≥ функц≥њ р≥зних клас≥в, тобто вступати в так звану ном≥нативну омон≥м≥ю, напр.: бути (вербальне ≥ зв'¤зкове слово),жаль (предметне, вербальне ≥ модальне слово), слава (предметне та ≥нтер'Їктивне слово) тощо. ƒещо ос≥бно в запропонован≥й систем≥ ном≥нац≥йноњ класиф≥кац≥њ сто¤ть найменн¤ кваз≥предмет≥в ≥ кваз≥ознак (дейктичн≥ слова). ¬они також вступають у ном≥нативн≥ омон≥м≥чн≥ в≥дношенн¤ з≥ словами ≥нших клас≥в, напр.: воно (предметне ≥ комун≥кативно-статусне слово), що (предметне, зв'¤зкове ≥ комун≥кативно-статусне слово), ¤кий (квал≥тативне, зв'¤зкове ≥ комун≥кативно-статусне слово), ск≥льки (квантитативне, зв'¤зкове ≥ комун≥кативно-статусне слово), там (адверб≥альне ≥ комун≥кативно-статусне слово) та ≥н. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших принцип≥в класиф≥кац≥њ лексики (скаж≥мо, лексико-семантичного) ном≥нативний (лексемантичний, сигматичний) принцип в≥дзначаЇтьс¤ своЇю тотальн≥стю щодо охопленн¤ лексичного складу загальномовного словника. Ќаприклад, лексико-семантична класиф≥кац≥¤, що базуЇтьс¤ на семантичн≥й категор≥њ повнозначност≥ / неповнозначност≥, не охоплюЇ ≥нтер'Їктив≥в, де¤ких комун≥кативно-статусних сл≥в¹² тощо. ј лексико-граматична класиф≥кац≥¤ сл≥в за частинами мови багатьом ≥з них дос≥ не визначила граматичного статусу, зокрема де¤ким комун≥кативно-статусним словам (тощо, абощо), практично вс≥м модальним словам, вербальному слову немаЇ, ¤ке може виконувати також зв'¤зкову ≥ комун≥кативно-статусну функц≥њ, та ≥н. ≤ вс≥ ц≥ невизначеност≥ маЇмо за умови, коли кожне слово так чи ≥накше реал≥зуЇ в мовн≥й д≥¤льност≥ триЇдину функц≥ю - називаЇ предмет реального чи у¤вного св≥ту, пов'¤зуЇ назване з ≥ншими найменн¤ми, локал≥зуЇ назване в простор≥ й час≥ щодо мови¹³, тим самим виступаючи завжди триЇдиною мовною одиницею - ном≥нативною, лексико-семантичною ≥ лексико-граматичною. ¬ипад≥нн¤ тих чи ≥нших мовних одиниць з т≥Їњ чи ≥ншоњ класиф≥кац≥њ св≥дчить лише про недосконал≥сть останньоњ.
   Ћексико-семантичний аспект. ћова - система не лише знак≥в, а значущих знак≥в, тобто вона маЇ свою форму ≥ св≥й зм≥ст. ÷е виразно простежуЇтьс¤, зокрема, на лексематичн≥й њњ п≥дсистем≥ ¤к систем≥ значущих лексичних одиниць. “а й чи може бути слово простим знаком, коли значенн¤ визнаЇтьс¤ його орган≥чною ≥ найважлив≥шою частиною?¹⁴ —лово - це складна Їдн≥сть матер≥ального (звука, форми) та ≥деального (значенн¤)¹⁵. ќстаннЇ Ї насл≥дком в≥ддзеркаленн¤ у слов≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ властивост≥ означуваноњ реч≥ (або њхньоњ сукупност≥). ” свою чергу, сп≥вв≥дношенн¤ речей в≥ддзеркалюютьс¤ у в≥дношенн¤х мовних одиниць. “ому значенн¤ лексеми самодостатнЇ, воно лише увиразнюЇтьс¤ в систем≥ загальномовних в≥дношень, оск≥льки становить сукупн≥сть смислових ознак референта, м≥ж ¤кими ≥снуЇ т≥сний зв'¤зок. ÷¤ сукупн≥сть за шкалою узагальненн¤ вибудовуЇ зовн≥шню структуру значенн¤ лексеми, ¤ке включаЇ денотат, тобто означенн¤ факту д≥йсност≥, десигнат ¤к смислове узагальненн¤ факт≥в д≥йсност≥ на п≥дстав≥ сп≥льност≥ найважлив≥ших рис ≥ детерм≥нат ¤к значущий елемент надкласового узагальненн¤ таких факт≥в. —каж≥мо, в предметних словах зазвичай вбачаЇмо таку семантичну структуру: конкретний предмет д≥йсност≥ (береза, гора, вовк) - узагальнений факт д≥йсност≥ ("рослина", "земний рельЇф", "тварина") - факт надкласового узагальненн¤ ("елемент живоњ чи неживоњ природи"). “≥ чи ≥нш≥ типов≥ ознаки предмета можуть увиразнюватис¤ в план≥ конкретизац≥њ, напр.: береза - "рослина-дерево", а не "кущ"; "елемент живоњ природи, передус≥м л≥с≥в", а не "сад≥в"; вовк - "тварина родини собачих"; "елемент живоњ природи"; "тварина-хижак", а не "св≥йська тварина". ќднаковою м≥рою ц¤ значеннЇва структура поширюЇтьс¤ на весь лексематичний склад мови. ѕросто ступ≥нь узагальненн¤ в значенн¤х р≥зних лексем р≥зний. “ак само це стосуЇтьс¤ й лексем на означенн¤ ф≥кц≥й людськоњ у¤ви (наприклад так званих м≥фологем). ÷≥ мовн≥ одиниц≥ прийн¤то називати деном≥натами.
   «розум≥ти предмет, за √егелем, - це усв≥домити його пон¤тт¤, сформоване до нас у наш≥й мов≥. ќтже, мова Ї начебто т≥лом мисленн¤ ≥ водночас витвором думки. „ерез нењ н≥чого не можна виразити, що не було б загальним¹⁶. “ому слово - не просто форма матер≥ал≥зованого вираженн¤ готовоњ думки, а зас≥б перетворенн¤ вражень на новий предмет п≥знанн¤. "—лово, за ќ.ќ.ѕотебнею, призначене бути посередником м≥ж новим сприйн¤тт¤м ≥ попередн≥м запасом думки"¹⁷. «алишаючись завжди засобом вираженн¤ думки, воно в≥дтворюЇ видозм≥ни вражень про предмет, нове його баченн¤, отже нове знанн¤ про нього, тому виступаЇ також посередником м≥ж попередн≥м ≥ новим пон¤ттЇвим смислом ≥ тим самим нарощуЇ значенн¤. якщо первинне значенн¤ слова узагальнюЇ передус≥м сусп≥льний досв≥д ≥ в≥дтворюЇ пон¤ттЇвий р≥вень п≥знанн¤, бо базуЇтьс¤ на предметно-чуттЇвому означенн≥, то вторинн≥ значенн¤ узагальнюють ≥ мовний досв≥д, тобто в≥дтворюють також власне мовний, семантичний р≥вень п≥знанн¤. –ух значенн¤ слова в процес≥ рефлекс≥йного колективного мисленн¤ проходить ступен≥ аперцепц≥њ, тобто залежност≥ колективного сприйн¤тт¤ в≥д минулих досв≥д≥в, в≥д обс¤гу знань про предмет ≥ в≥д ум≥нн¤ повернути мовн≥ ¤вища сам≥ на себе. –озмежовуючи в значенн≥ слова, передус≥м кореневого, пон¤ттЇвий смисл ≥ власне л≥нгв≥стичне значенн¤, усв≥домлюЇмо, що друге виходить ≥з першого. ѕервинне (питоме) значенн¤ лексеми включаЇ т≥ чи ≥нш≥ ≥стотн≥ пон¤ттЇв≥ ознаки: береза - "л≥сове б≥локоре дерево з тоненьким довгим г≥лл¤м ≥ серцепод≥бним лист¤м"; вовк - "хижак родини собачих, звичайно с≥роњ маст≥".  лючовим елементом тлумаченн¤ виступаЇ пон¤ттЇва лексема-г≥перон≥м: береза - дерево (¤к ≥ дуб, ≥ топол¤, ≥ верба), вовк - хижак (¤к ≥ лисиц¤, ≥ рись, ≥ куниц¤). “аким чином, г≥перон≥м ¤к родове пон¤тт¤ сп≥вв≥дноситьс¤ з г≥пон≥мами ¤к пон¤тт¤ми видовими, виступаючи, з одного боку, ключовою одиницею пон¤ттЇвого пол¤, а з другого, - ≥деолексемою семантичного пол¤. “им самим посередницька роль слова видаЇтьс¤ ун≥версальною, бо через нього ми усв≥домлюЇмо не лише пон¤тт¤ про той чи ≥нший предмет, але й творч≥ потенц≥њ самоњ мови, ¤ка "породила ≥ слово, й пон¤тт¤"¹⁸. —мисловий розвиток мови, зокрема њњ лексичного складу, визначаЇтьс¤ не ст≥льки к≥льк≥сними вим≥рами, ск≥льки ¤к≥сними, тобто значеннЇвими, семантичними. Ќов≥ значенн¤ постають унасл≥док "згущенн¤" чуттЇвого пон¤ттЇвого образу в слов≥¹⁹ або внасл≥док узагальненн¤ мовного досв≥ду. « одного боку, чуттЇвий образ ¤когось предмета може асоц≥юватис¤ з образом ≥ншого предмета, внасл≥док чого образ, скаж≥мо, рослини або тварини упод≥бнюЇтьс¤ образов≥ людини (береза - "дерево", береза - "хлопець (д≥вчина) ¤к ватажок у старовинних народних молод≥жних розвагах"; ведм≥дь - "хижа тварина", ведм≥дь - "незграбна, неповоротка людина"). Ќове значенн¤ виникаЇ на основ≥ м≥фу-пор≥вн¤нн¤, нового узагальненого пон¤тт¤, що постало в колективн≥й св≥домост≥ мовц≥в. « другого боку, мова витворюЇ ц≥лий р¤д предметних сл≥в на основ≥, скаж≥мо, наймень д≥й чи ознак, значенн¤ ¤ких можна по¤снити лише через в≥дсиланн¤ до вих≥дноњ лексеми, тобто спираючись на внутр≥шньомовн≥ зв'¤зки (напр., ход≥нн¤ - опредметнена д≥¤ за знач. ходити, г≥рк≥сть - опредметнена властив≥сть за знач. г≥ркий; пор. також приклади семантичноњ перех≥дност≥ ¤к продукту реал≥зац≥њ пон¤ттЇвих ≥ власне мовних зв'¤зк≥в: дерево (найменн¤ предметност≥) - дерев'¤н≥ти / одерев'¤н≥ти (найменн¤ стану внасл≥док перенесенн¤ ознак предмет≥в за под≥бн≥стю) - одерев'¤н≥нн¤ (опредметнений стан за знач. одерев'¤н≥ти); вовк (найменн¤ предметност≥) - вовкуват≥сть (опредмечена властив≥сть за знач. вовкуватий). “аким чином, ¤кщо руш≥йною силою семантичноњ перех≥дност≥ одних лексем (у першу чергу кореневих) виступаЇ здатн≥сть до пон¤ттЇвого зм≥щенн¤ закладеного в них предметно-чуттЇвого образу, сприйн¤того колективним сусп≥льним досв≥дом (пор. ще: село - старе втрачене значенн¤ "поле", село - новонабуте перенесене значенн¤ "населений пункт"), то руш≥йною силою семантичноњ перех≥дност≥ ≥нших (насамперед аф≥ксальних) може виступати лише здатн≥сть мовноњ одиниц≥ до словотворенн¤ ¤к внутр≥шн¤ ознака мови ≥ набуток колективного мовного досв≥ду мовц≥в.
   ѕерех≥дн≥сть значенн¤ т≥сно пов'¤зана з внутр≥шньомовними ном≥нативними процесами, ¤к≥ забезпечують вс≥ три ланки мовноњ структури - смислову основу (когн≥тивну функц≥ю) - сп≥лкуванн¤ (комун≥кативну функц≥ю) ≥ засоби вираженн¤ (прагматичну функц≥ю). ѕроцес виникненн¤ нових мовних форм (засоб≥в вираженн¤) спрацьовуЇ ¤к на забезпеченн¤ системи тими чи ≥ншими новими ном≥нац≥¤ми, ¤ких може бракувати, так ≥ на компенсац≥ю значеннЇвоњ недостатньост≥ в систем≥ мовних одиниць, пор.: у план≥ лексематичному (сигматичному) працювати (процес) - прац≥вник, прац≥вниц¤ (особа, що зд≥йснюЇ процес) - працюючий (процесуальна ознаков≥сть особи або предмета) - працьовитий (атрибутивна ознака особи або предмета) - працюючи (ознаков≥сть процесу) - працьовит≥сть (опредметнена ознаков≥сть) - працьовито (ознака ознаковост≥); у план≥ семантичному - прац¤ (не лише "в≥дпов≥дний опредметнений процес", але й "вид трудовоњ д≥¤льност≥", "зусилл¤, напруженн¤", "матер≥ал≥зований результат д≥¤льност≥"), прац≥вник (не т≥льки "той, хто працюЇ, бере участь у в≥дпов≥дному процес≥", але й "конкретна особа, фах≥вець ¤коњсь галуз≥"), працюючий (не лише "процесуальна ознаков≥сть особи чи предмета", але й сама особа, "прац≥вник") ≥ т.д. “аким чином, базова лексема розбудовуЇтьс¤ за рахунок аф≥ксальних лексем ¤к у план≥ форми, так ≥ в план≥ зм≥сту. ÷ьому спри¤Ї природа слова, знаковоњ сем≥отичноњ Їдност≥, в ¤ку входить сема ¤к елементарний складник "картини св≥ту", семема ¤к Їдн≥сть одн≥Їњ форми ≥ одного значенн¤ слова ≥ семантема ¤к певний наб≥р ≥Їрарх≥чно впор¤дкованих сем. —ема, м≥н≥мальна одиниц¤ плану зм≥сту, реал≥зуЇтьс¤ ¤к компонент семеми, одиниц≥ плану зм≥сту вищого р≥вн¤ (комун≥кативного), ≥ не лише в межах одн≥Їњ лексичноњ одиниц≥, але й у межах лексичного гн≥зда, тобто в межах спор≥днених мовних форм. ” свою чергу, на ще вищому р≥вн≥ плану зм≥сту в структур≥ семеми виступаЇ арх≥сема, родова ≥нтегрувальна сема, властива мовним одиниц¤м певного класу (у нашому випадку родова арх≥сема "займатис¤ творчою д≥¤льн≥стю", або просто "творити", властива вс≥м одиниц¤м в≥дпов≥дного семантичного пол¤ - працювати, трудитис¤, робити, кожна з ¤ких реал≥зуЇ на њњ основ≥ власн≥ видов≥ семи). Ќа вершин≥ ж родо-видового гн≥зда стоњть семантема, одиниц¤ найвищого р≥вн¤ плану зм≥сту - пон¤ттЇвого (у нашому випадку родо-видова семантема "д≥¤ти (про людину)", ¤к "≥м'¤ ≥деограф≥чного пол¤" на означенн¤ ц≥леспр¤мованого процесу - працювати, трудитис¤, робити, будувати, споруджувати, зводити, прокладати, вирощувати, орати, обробл¤ти ≥ т.≥н.; пор. також принцип розбудови названих базових лексем у лексематичному ≥ семантичному планах на зразок поданого вище словотв≥рно-семантичного гн≥зда лексеми працювати - труд, труд≥вник, труд≥вниц¤, труд¤щий, труд≥вничий, трудовий; робота, роб≥тник, роб≥тниц¤, роб≥тничий, робочий, робот¤щий; будуванн¤, будова, буд≥вник, буд≥вельник, буд≥вл¤, будований, буд≥вничий ≥ т.д.)²⁰. ∆.ѕ.—околовська справедливо стверджуЇ, що модель семантичних в≥дношень (¤ку варто розширити словотв≥рно-семантичними. - ¬.∆.) спри¤ла б упор¤дкуванню системних опис≥в ус≥х ¤рус≥в мови на семантичн≥й основ≥²¹. ƒо реч≥, така в≥дпрацьована модель спри¤ла б передус≥м удосконаленню системи тлумаченн¤ лексики у загальномовному словнику, в основу ¤коњ покладено здеб≥льшого принцип г≥по-г≥перон≥м≥чних системних в≥дношень м≥ж мовними одиниц¤ми, що так чи ≥накше в≥дбивають ≥Їрарх≥ю сем.
   якщо нарощуванн¤ зм≥сту в межах семантичних пол≥в в≥дбуваЇтьс¤ за рахунок зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ мовних форм, значенн¤ ¤ких т≥сно пов'¤зане з тим чи ≥ншим значенн¤м вих≥дного слова, то в межах одн≥Їњ лексематичноњ одиниц≥ таке нарощуванн¤ постаЇ внасл≥док розширенн¤ кола семем, тобто лексико-семантичних вар≥ант≥в слова. ≤ в першому, ≥ в другому випадках д≥Ї закон семантичноњ перех≥дност≥, що однаково спрацьовуЇ ¤к на пон¤ттЇвому, так ≥ на власне семантичному р≥вн¤х завд¤ки внутр≥шн≥й форм≥ слова ¤к центров≥ образу, ¤к одн≥й з його ознак, що переважаЇ над рештою²². ¬нутр≥шн¤ форма слова, на наш погл¤д, - це заф≥ксований у мовн≥й пам'¤т≥ (не лише мовноњ особистост≥, ≥, можливо, не ст≥льки мовноњ особистост≥, ск≥льки ц≥лого мовного колективу) абстрагований мовний образ того чи ≥ншого пон¤тт¤, потенц≥йно в≥дтворюваний т≥Їю чи ≥ншою ознакою денотата. ¬иступаючи посередником м≥ж зовн≥шньою формою слова та його зм≥стом, вона регулюЇ ¤к зм≥ни першоњ, так ≥ переходи другого. ѕри цьому значенн¤ (передус≥м питомих сл≥в) зм≥нюЇтьс¤ б≥льшою м≥рою, н≥ж зовн≥шн¤ форма, ≥ це призводить до "затемненн¤" форми внутр≥шньоњ. Ќав≥ть "прозор≥" образи факт≥в об'Їктивноњ д≥йсност≥ часто не в≥дпов≥дають њхн≥й зм≥стов≥й сут≥ (пор. "ст≥лець" в≥д "ст≥л", а "ст≥л" в≥д "стелити", ¤к ≥ "стел¤"; "стор≥нка" в≥д "сторона"; "печ≥нка" в≥д "пекти"; "худоба" в≥д "худий"; "край" в≥д "кра¤ти", ¤к, можливо, ≥ "”крањна")²³. “ому етимолог≥зац≥¤ слова ¤к спос≥б п≥знанн¤ його бутт¤, п≥знанн¤ його форми й зм≥сту, його становленн¤ реально обмежене безк≥нечним, отже й ≥стинним. ¬нутр≥шн¤ форма - лише поверхнева, а не глибинна ≥стина, бо останн¤ - це сутн≥сть значенн¤. ≈тимолог≥зуючи в пошуках лексичноњ мотивац≥њ за функц≥ональними ознаками реал≥њ, ми знаходимо не лише етимон (форму, часто у¤вну, лише можливу), в≥д ¤кого п≥шло сучасне слово, але й, що важливо, простежуЇмо, реконструюЇмо "рух" значень, ¤кий св≥дчить про процеси вдосконаленн¤ реал≥њ, становленн¤ њњ "культурних" (сусп≥льних) ц≥нностей. “им самим бачимо, ¤к на окремих ≥сторичних етапах розвитку мови в р≥зних соц≥окультурних умовах по-р≥зному членуЇтьс¤ семантична реальн≥сть у слов≥, тобто так чи ≥накше зм≥нюютьс¤ сп≥вв≥дношенн¤ традиц≥йних компонент≥в у його лексичному значенн≥ - денотативного, що вказуЇ на конкретн≥ предметн≥ характеристики референта, сигн≥ф≥кативного, ¤кий в≥дображаЇ абстрактн≥ властивост≥ конкретних референт≥в, притаманн≥ класов≥ предмет≥в чи ¤вищ, конотативного, що виражаЇ додатков≥ ознаки, необх≥дн≥ дл¤ чуттЇвого та рац≥онального сприйн¤тт¤ референта²⁴. якщо вз¤ти за основу постулат √егел¤, що "результат становленн¤ - це на¤вне бутт¤"²⁵, то ми н≥би в≥дстежуЇмо при цих реконструкц≥¤х становленн¤ етносу в слов≥. ƒо того ж, ¤кщо визнати ще й нац≥онально-культурний компонент лексичного значенн¤ ¤к ун≥версальне в ньому нашаруванн¤, що в≥дбиваЇ р≥зноаспектн≥, зазвичай ун≥кальн≥ денотативн≥, сигн≥ф≥кативн≥ та конотативн≥ ознаки референта, породжен≥ етнокультурною специф≥кою його сприйн¤тт¤ ≥ в≥дтворенн¤ у слов≥²⁶, то злитт¤ двоЇдиноњ форми слова з його зм≥стом (ц≥л≥сним значенн¤м) закладаЇ передумови дл¤ участ≥ слова в утворенн≥ посл≥довного р¤ду п≥дсистем нац≥ональноњ мови, що всеб≥чно в≥ддзеркалюють ставленн¤ етносу до природи, сусп≥льства ≥ самого себе, об'Їктивуючи його в мовних одиниц¤х (св≥тогл¤дний р≥вень) ≥ через них зд≥йснюючи зв'¤зок з ≥ншими мовними одиниц¤ми (власне мовний р≥вень).
   –азом з тим слово ¤к продукт п≥знанн¤ Ї засобом не в≥дображенн¤ готовоњ думки, а витворюванн¤ њњ. ќтже, мова - не в≥дбитт¤ усталеного св≥тогл¤ду, а д≥¤льн≥сть²⁷, що його створюЇ. —в≥тогл¤дне кор≥нн¤ етносу с¤гаЇ його м≥ф≥чноњ св≥домост≥, коли пор≥вн¤нн¤ за под≥бн≥стю властивостей дл¤ людини не було метафорою, ¤к це ми сприймаЇмо тепер, а рел≥г≥йною д≥йсн≥стю, правдою. Ќе випадково в народних творах небесн≥ св≥тила, дерева, рослини, кв≥ти, р≥чки, зв≥р≥, кам≥нн¤, в≥три та ≥н., ¤к ≥ люди, живуть, народжуютьс¤ ≥ помирають. јн≥м≥стичний св≥тогл¤д давн≥х в≥рувань залишив глибок≥ сл≥ди в наш≥й мов≥²⁸. ћи говоримо "сонце з≥гр≥ло землю", "вода п≥дмила греблю", "блискавка запалила дерево", не замислюючись над тим, що узагальнена д≥¤ одного предмета на ≥нший постала на основ≥ пор≥вн¤нн¤ людини з об'Їктами довк≥лл¤ ≥ Ї насл≥дком конкретних д≥й людини на предмет, коли вона вперше вз¤ла в руки знар¤дд¤, ≥нструмент, подумки перенесла спос≥б своњх д≥й на д≥њ об'Їкт≥в довк≥лл¤ ≥ висловила це мовними засобами. ќтже, метафоризац≥¤ значенн¤ слова чи вислову - це не продукт м≥ф≥чного п≥знанн¤, а вже факт наукового осмисленн¤ мовних ¤вищ, зокрема поетичних. —ьогодн≥шн¤ поетична мова багата на найр≥зноман≥тн≥ш≥ уос≥бненн¤ й одухотворенн¤, природа в н≥й завжди жива (ще з час≥в "—лова о полку ≤горев≥м") ≥ виступаЇ в т≥сному контакт≥ з житт¤м людини. ÷е вважають найкращим поетичним стилем у вс≥х народ≥в, бо поетична природа слова криЇтьс¤ в етномовн≥й пам'¤т≥, а кор≥нн¤ його метафоризац≥њ - в глибинах передус≥м нац≥ональноњ св≥домост≥. ќсобливо виразно простежуЇтьс¤ це при символ≥зац≥њ значенн¤ слова через узагальненн¤ його образу. —имволи зазвичай мають щось сп≥льне з тим, що вони символ≥зують ( не випадково грецьке слово symbolin означаЇ "з≥ставлене"). “ому слова-символи, ¤к ≥ символ≥зован≥ вислови, упод≥бнюютьс¤ справжн≥м витворам мистецтва.  ласичними зразками таких словесних мистецьких витвор≥в Ї народн≥ афоризми, парем≥њ, в ¤ких засобом творенн¤ образу й символу ¤к його узагальненн¤ служить, у свою чергу, узагальненн¤ смислу ¤к ознака фразеолог≥зованост≥ значенн¤. «м≥ст ≥ внутр≥шн¤ форма сл≥в-символ≥в та символ≥зованих вислов≥в характеризуютьс¤ тотожн≥стю, пор. образ вовка ¤к символу ненажерливост≥, жад≥бност≥ на основ≥ з≥ставленн¤ повед≥нки тварини з под≥бними ¤кост¤ми в стил≥ житт¤ людини. ” висловах "голодний, ¤к вовк" (про стан людини через пор≥вн¤нн¤ з характерним станом тварини) та "у кого серце вовче, той њсть кого схоче" (узагальненн¤ смислу, пов'¤заного з характерною повед≥нкою тварини ≥ перенесеного на можливу повед≥нку людини), де смисл (семема) "ненажерлив≥сть, жад≥бн≥сть" Ї водночас внутр≥шньою формою образу-символу. ѕор. ще образ печ≥ ¤к символу домашнього вогнища, затишку, р≥дноњ дом≥вки через перенесенн¤ рольовоњ ознаки частини на ц≥ле у висловах "добра р≥ч, ¤к у хат≥ п≥ч" (увиразненн¤ смислу через п≥дкресленн¤ визначальноњ рол≥ частини на тл≥ ц≥лого) та "з своЇњ печ≥ ≥ дим солодкий", "сво¤ п≥ч найл≥пше гр≥Ї" (узагальненн¤ смислу на основ≥ перенесенн¤ значенн¤ частини на значенн¤ ц≥лого), де смисл (семема) "отчий д≥м, р≥дна сторона" Ї водночас внутр≥шньою формою образу-символу. —аме на семантичн≥й основ≥ (за ступенем узагальненн¤ смислу) можна усп≥шно, на наш погл¤д, шукати над≥йн≥ критер≥њ розмежуванн¤ присл≥в'њв (вислов≥в, в основ≥ ¤ких лежить фразеолог≥чне значенн¤ узагальненого образу-символу) та ≥нших афористичних вислов≥в - приказок, припов≥док, примовок, у ¤ких смисл того чи ≥ншого факту д≥йсност≥ лише функц≥онально увиразнюЇтьс¤, а не узагальнюЇтьс¤. “ому перш≥ вживаютьс¤ дл¤ максимального поглибленн¤ зм≥сту висловленн¤, а друг≥ - лише дл¤ його прикраси.
   ѕоверн≥мос¤ до поез≥њ. ”под≥бненн¤ реал≥й природи з фактами житт¤ ≥ д≥¤льност≥ людини породжують ≥ндив≥дуальн≥ ключов≥ слова-образи, возведен≥ часто до поетичного символу. ѕроте у справжнього майстра слова н≥чого не постаЇ такого, що суперечило б мовн≥й систем≥ - лексематичн≥й ≥ лексико-семантичн≥й у першу чергу. —каж≥мо, у ™вгена ѕлужника образ мор¤ упод≥бнюЇтьс¤ образов≥ свободи, хоч останн≥й контекстуально ≥ не виражений: "ќ море, море! Ўуме голубий! як мало треба, ¤к багато можнаЕ". “ак само спостер≥гаЇмо перех≥д значенн¤ в образ≥ море-житт¤ у ƒмитра «агула: "∆итт¤, ¤к море, зм≥нне ≥ бурхливе". ”можливлюЇ це загальна здатн≥сть мовних одиниць до семантичноњ перех≥дност≥, пор. заф≥ксован≥ словником перех≥дне значенн¤ лексеми море на основ≥ просторового з≥ставленн¤ море-степ (неозорий прост≥р) або пор≥вн¤нн¤ щодо маси ≥ простору - море пшениц≥, море трав (велика к≥льк≥сть рослинност≥ у безмежному простор≥) чи щодо власне к≥лькост≥ - море облич (взагал≥ велика к≥льк≥сть). ѕор. також традиц≥йний ≥нтерл≥нгвальний образ житейського мор¤ (упод≥бненн¤ житт¤ бурхливому морю), ¤кий зустр≥чаЇмо ще в ≤. отл¤ревського ("як з≥брались на чисте поле, ≈ней з пок≥йничком прощавсь, —казав: "ќ жизнь! Ѕурхливе море, ’то ц≥лий на тоб≥ оставсь?.."), у “.Ўевченка ("≤ все то те по добр≥й вол≥, ѕо вол≥ розуму горить, як той ма¤к у син≥м мор≥ „и теЕ в житейськ≥м") та в ≤. . арпенка- арого (у назв≥ його найкращоњ комед≥њ).
   Ќа наш погл¤д, сл≥д розмежовувати власне поетичну образн≥сть ≥ образн≥сть л≥нгвопоетичну. ѕор≥вн¤ймо образ св≥ту-могили у “.Ўевченка (УЅез милого батько, мати - ¤к чуж≥њ люди, Ѕез милого сонце св≥тить - як ворог см≥Їтьс¤, Ѕез милого скр≥зь могилаФ) ≥ в ќ.ќлес¤ (Уќбернувс¤ св≥т в могилуФ). ≤ там ≥ там бачимо пошук поетичноњ форми з метою передач≥ стану л≥ричного геро¤, дл¤ ¤кого б≥лий св≥т обертаЇтьс¤ на могилу. –азом з тим з погл¤ду л≥нгвопоетики, УрухФ образу в обох контекстах видаЇтьс¤ дещо р≥зним. ѕоетичне узагальненн¤ в план≥ зм≥сту в ќ.ќлес¤ супроводжуЇтьс¤ конкретизац≥Їю образу-символу в план≥ форми, ≥ зТ¤вл¤Їтьс¤ лексична з≥ставна паралель св≥т-могила ¤к основа семантичноњ перех≥дност≥. “обто ¤кщо у “.Ўевченка метафоризуЇтьс¤ лише лексема могила, то в ќ.ќлес¤ образ нарощуЇтьс¤ через перенесенн¤ значенн¤ одного пон¤тт¤ (св≥т Ужитт¤, св≥тлоФ) на ≥нше, протилежне пон¤тт¤ (могила Усмерть, темр¤ваФ). Ќа основ≥ такого пол¤рного з≥ставленн¤ витворюЇтьс¤ сталий ≥д≥опоетичний вираз з фразеолог≥чним значенн¤м Унастав к≥нець св≥ту, завТ¤завс¤ св≥т дл¤ когосьФ. яскравим прикладом р≥зноплановост≥ власне поетичноњ ≥ л≥нгвопоетичноњ образност≥ може бути, наприклад, образ-символ ¤блуко. якщо, скаж≥мо, у поетичн≥й мов≥ ћ.–ильського спостер≥гаЇмо затекстовий з≥ставний паралел≥зм ¤блуко-сад ¤к ≥ндив≥дуально-психолог≥чний ви¤в бутт¤ людини через текстове з≥ставленн¤ з бутт¤м природи (Уяблука досп≥лиЕ ¬же й любов досп≥лаФ, Уяблуко сп≥Ї ≥ падаЇЕ —ерце минуле пригадуЇФ), ≥ це Ї типовим за своЇю фольклорною природою асоц≥ативним поетичним образом, то л≥нгвопоетична образн≥сть в контекстах ≥нших поет≥в витворюЇтьс¤ перех≥дн≥стю значенн¤ на основ≥ пор≥вн¤нн¤ чи з≥ставленн¤ наливного плоду з тим чи ≥ншим фактом д≥йсност≥, або одного предметного слова з ≥ншим, напр.: Ућов ¤блучко у садочку,  охалась дитинаФ (“.Ўевченко); Уяблуко натхненн¤Ф (Ѕ.-≤.јнтонич). ѕод≥бне зустр≥чаЇмо ≥ в контекст≥ згадуваного нами ћ.–ильського: У„ервонобоким ¤блуком округлим —котивс¤ день, досп≥лий ≥ т¤жкийФ. ѕроцес творенн¤ образу, надто л≥нгвопоетичного, а тим паче його узагальненн¤ до р≥вн¤ символу, т≥сно повТ¤заний з≥ сп≥вв≥дношенн¤м у мовн≥й одиниц≥ денотативноњ та фоновоњ ≥нформац≥й. ≤сторико-ф≥лолог≥чне тло, на ¤кому в≥дбуваЇтьс¤ становленн¤ того чи ≥ншого образу, часом буваЇ визначальним, тобто в ньому переважаЇ фонова ≥нформац≥¤. якщо вона з часом втрачаЇтьс¤, йде в забутт¤, природу образу можна по¤снити лише г≥потетично. як в≥домо, ќ.ƒовженко де¤ким своњм улюбленим геро¤м давав ¤скраво символ≥зоване пр≥звище  равчина. як узагальнений л≥нгвопоетичний образ це слово ми зустр≥чаЇмо у “.Ўевченка. ≈тимолог≥чно УкравчинаФ - це рем≥сничий Укравецький цехФ або Укравц≥Ф ¤к зб≥рне найменн¤. „ому ж за час≥в —еверина Ќаливайка ¬≥йсько «апорозьке ≥менувало себе кравчиною? якщо в≥рити ћ.ћаксимовичу, це можна по¤снити тим, що Ќаливайко сам колись був кравцем-кожушкиком, тобто представником кравецького цеху. Ѕ≥льше того, в≥н м≥г бути ≥ сином кравц¤, про що св≥дчать народн≥ перекази. “ак чи ≥накше, “.Ўевченко, к≥лька раз≥в згадуючи його в своњх творах, ≥менуЇ дв≥ч≥  равченком-Ќаливайком. «гадаймо хоч би в≥рш У” нед≥леньку у св¤туюЕФ : У≤ бунчугами вкрила ѕреславного запорожц¤ ѕавла  равченка-ЌаливайкаЕФ. “ут ≥детьс¤ про обранн¤ —еверина Ќаливайка гетьманом (Ўевченко вважаЇ це ≥сторичним фактом, бо дов≥р¤Ї У≤стор≥њ рус≥вФ √. ониського). ќтже, кравчина у “.Ўевченка (Уќб≥звавс¤ Ќаливайко - не стало кравчини!Ф) - це, можливо, нат¤к не просто на ¬≥йсько «апорозьке ¤к на козацьк≥ збройн≥ сили, але й на саму √етьманщину ¤к украњнську державн≥сть, оск≥льки ¬≥йсько «апорозьке було й сусп≥льно-пол≥тичною орган≥зац≥Їю. ѕор. ширший контекст ≥з У“арасовоњ ноч≥Ф: УЅула колись √етьманщина, та вже не вернетьс¤!..ќб≥звавс¤ Ќаливайко - не стало кравчини! ќб≥звавсь козак ѕавлюга - за нею полинув!Ф (ц≥лком прозорий нат¤к на дв≥ невдал≥ спроби в≥дсто¤ти украњнську державн≥сть - 1594-1596 рр. п≥д проводом —еверина Ќаливайка ≥ 1637 р. п≥д проводом ѕавла Ѕута, або ѕавлюка, ѕавлюги). ќтже, УкравчинаФ (Уне стало кравчиниФ, Уза нею полинувФ), з одного боку, Ї радше художн≥м уособленн¤м, з другого, - л≥нгвопоетичним символом утраченоњ √етьманщини, украњнськоњ державност≥, за ¤кою сумували ≥ у в≥дродженн¤ ¤коњ в≥рили ≥ Ўевченко, ≥ ƒовженко²⁹. “аким чином, на прикладах передус≥м предметноњ лексики спостер≥гаЇмо лексико-семантичну природу системност≥ мовних одиниць, що пол¤гаЇ у њхн≥й здатност≥ до максимального пон¤ттЇвого узагальненн¤ на основ≥ гносеолог≥чних семантичних в≥дношень. ÷≥ в≥дношенн¤ випливають ≥з семантичного трикутника Уреал≥¤ - њњ в≥дбиток у значенн≥ - њњ в≥дбиток у словоформ≥Ф ≥ систематизуютьс¤ за шкалою Уденотат - десигнат - детерм≥натФ (сигматичний аспект). « другого боку, системн≥сть мовних одиниць вим≥рюЇтьс¤ л≥нгвософськими ≥ л≥нгв≥стичними семантичними в≥дношенн¤ми, що спираютьс¤ на внутр≥шню структуру лексичного значенн¤ мовноњ одиниц≥ ≥ на њњ семантичну здатн≥сть до максимального узагальненн¤ ¤к внутр≥шню типолог≥чну ознаку (семантичний аспект). “им самим слово здатне виступати н≥би в трьох ≥постас¤х - ¤к найменн¤ з питомим значенн¤м конкретноњ реал≥њ на основ≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ в≥дм≥тноњ ознаки, ¤к зм≥щений образ з перех≥дним значенн¤м на основ≥ пор≥вн¤нн¤ чи з≥ставленн¤ ≥ ¤к образ-символ з максимально узагальненим значенн¤м на основ≥ образного Узгущенн¤Ф смислу. ƒруга й трет¤ ознаки слова можуть бути ¤к реальними, так ≥ в≥ртуальними. ћоносем≥чн≥ слова, ¤к правило, мають лише першу ознаку, але будь-¤ке зм≥щенн¤ смислу в них в≥дразу порушуЇ мон≥стичн≥сть њхньоњ ознаковост≥.
   Ћексико-граматичний аспект. ќкрема лексема б≥льшою чи меншою м≥рою виражаЇ самодостатн≥сть у в≥дтворенн≥ того чи ≥ншого пон¤тт¤, проте конкретизувати њњ значенн¤ може лише контекст - лексичне словосполученн¤ або б≥льша мовна одиниц¤. ≤накше кажучи, значенн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ лексеми увиразнюЇтьс¤ системою семантичних в≥дношень м≥ж мовними одиниц¤ми, тобто, з одного боку, воно Ї обТЇктивною властив≥стю самоњ лексичноњ Уматер≥њФ, а з другого, - продуктом системи словесних в≥дношень, що через лексичну сполучуван≥сть постаЇ в ус≥й своњй функц≥ональн≥й рухливост≥³⁰. јдже властивост≥ речей, ≥снуючи ц≥лком обТЇктивно ≥ в≥дтворюючись у слов≥, глибше п≥знаютьс¤ т≥льки через сп≥вв≥дношенн¤ з ≥ншими речами ≥ в≥дпов≥дно через в≥ддзеркаленн¤ њх у в≥дношенн≥ мовних одиниць.
    оли йдетьс¤ про в≥дношенн¤ (отже сполучуван≥сть) словесних одиниць (тобто лексем), сл≥д розмежовувати лексичну (лексико-семантичну) сполучуван≥сть ¤к глибинну мовну сутн≥сть ≥ лексико-граматичну (синтаксичну) сполучуван≥сть ¤к поверхневе, формальне мовне ¤вище. якщо, скаж≥мо, з лексико-семантичного погл¤ду, сполученн¤ вис≥ти над головою ≥ вис≥ти над морем неоднор≥дн≥ (перше вказуЇ або на пр¤ме значенн¤ лексеми вис≥ти, напр., через контекст Улюстра висить над головоюФ, тобто Упричеплена на гачок до стел≥Ф, або на метафоризоване, напр. Усонце висить над головоюФ, тобто Устоњть у зен≥т≥Ф, а друге - лише на метафоризоване, напр., через контекст Ум≥с¤ць (сонце) висить над моремФ), то з функц≥онально-синтаксичного погл¤ду, обидв≥ сполуки однор≥дн≥, бо виражають в≥дпов≥дне статально-локативне в≥дношенн¤ Уперебувати над чим-небудьФ, ¤ке може передаватис¤ в≥дкритим р¤дом дистрибутив≥в - вис≥ти над головою (над м≥стом, над л≥жком, над морем). ƒл¤ лексико-семантичноњ сполучуваност≥ не маЇ принципового значенн¤ вар≥антн≥сть типу Увис≥ти над ким (над чим)Ф (вис≥ти над≥ мною, вис≥ти над дзеркалом), тод≥ ¤к дл¤ функц≥онально-синтаксичноњ сполучуваност≥ така вар≥антн≥сть може бути принциповою, оск≥льки дистрибутив Увис≥ти над кимФ передаЇ статально-обТЇктн≥ в≥дношенн¤, а дистрибутив Увис≥ти над чимФ - статально-локативн≥.  р≥м того, ¤кщо лексико-семантична сполучуван≥сть допускаЇ вар≥антн≥сть правоб≥чних компонент≥в дл¤ увиразненн¤ одного глибинного значенн¤ л≥воб≥чноњ лексеми (напр., сполуки вис≥ти над дзеркалом, над в≥кном, над образами передають одне значенн¤ лексеми вис≥ти - Убути розв≥шеним, роз≥пТ¤тим (про рушник)Ф), то функц≥онально-синтаксична сполучуван≥сть дл¤ п≥дтвердженн¤ формальних, поверхневих статально-локативних в≥дношень, навпаки, допускаЇ водночас вар≥антн≥сть ¤к л≥воб≥чних компонент≥в, тобто предикатив≥в, так ≥ правоб≥чних, тобто локатив≥в, пор.: ’мара (райдуга) висить над селом (над озером); ћертва тиша (верба) стоњть над болотом (над ставком); “уман (село) лежить над долиною (над р≥чкою). ўе приклад на користь зазначеного розр≥зненн¤. ¬алентн≥сна вар≥ативн≥сть правоб≥чних обТЇктних синтаксем в елементарному реченн≥ на зразок хлопець читаЇ книжку (монолог, стародруки, молитву, псалтир) засв≥дчуЇ лише форму реал≥зац≥њ процесуального предиката УчитатиФ. « погл¤ду лексико-семантичноњ сполучуваност≥, кожний лексичний вар≥ант увиразнюЇ зм≥ст даного процесу, вираженого предикатною лексемою читати.  р≥м того, ¤кщо валентн≥сть д≥Їслова в реченн≥ хлопець читаЇ молитву (псалтир) виражаЇтьс¤ в≥льною синтаксичною сполучуван≥стю, то в реченн¤х хлопець читаЇ молитву кому - уже сталою сполучуван≥стю. ≤ це зумовлюЇтьс¤ характером лексико-семантичноњ сполучуваност≥, що забезпечуЇ розмежуванн¤ значенн¤ ¤к предикатноњ лексеми, так ≥ сталоњ сполуки, де ц¤ лексема виступаЇ ключовою. ќтже, синтаксична сполучуван≥сть реал≥зуЇтьс¤ поЇднанн¤м р≥зних клас≥в сл≥в у р≥зних формах дл¤ вираженн¤ типових граматичних в≥дношень у склад≥ реченн¤, а лексична сполучуван≥сть характеризуЇтьс¤ поЇднанн¤м окремоњ лексеми з ≥ншими лексемами дл¤ ви¤вленн¤ на тл≥ контексту тих чи ≥нших лексико-семантичних в≥дношень, виражених у тому чи ≥ншому значенн≥ ц≥Їњ лексеми або сталого словосполученн¤. “им самим на тл≥ синтаксичноњ сполучуваност≥ слово ви¤вл¤Ї своЇ граматичне значенн¤, а на тл≥ лексичноњ - значенн¤ лексичне, тобто в обох випадках р≥зн≥ форми (структури) зумовлюють р≥зн≥ зм≥сти (значенн¤), хоч ц≥ структури часто виражаютьс¤ тими самими складниками. ѕросто складники при цьому виконують подв≥йне навантаженн¤ - синтаксичне (¤к ≥дентиф≥катори м≥ж ≥ншими складниками) ≥ сигматико-семантичне (¤к найменн¤ значущих реал≥й).
   “≥сна взаЇмод≥¤ поверхневоњ та глибинноњ систем увиразнюЇ, в свою чергу, категор≥йн≥ мовн≥ в≥дношенн¤, передус≥м функц≥онально-семантичн≥. «окрема, залежно в≥д мовного р≥вн¤ категор≥¤ означеност≥ / неозначеност≥, скаж≥мо, предметних сл≥в, ви¤вл¤Ї себе по-р≥зному. якщо на синтаксичному р≥вн≥ (реченн¤, текст), де вона т≥сно повТ¤зана з актуальним членуванн¤м реченн¤ чи з анафоричн≥стю текстовоњ композиц≥њ, основна њњ функц≥¤ - актуал≥зац≥¤ ≥ детерм≥нац≥¤ ≥мен≥ ¤к такого, демонстрац≥¤ його Їдиност≥ в т≥й чи ≥нш≥й конситуац≥њ або, навпаки, вираженн¤ його в≥днесеност≥ до класу под≥бних йому феномен≥в, то на лексико-семантичному р≥вн≥ анал≥зована категор≥¤ увиразнюЇ лише окрем≥ ≥менн≥ ознаки, властивост≥, уточнюЇ значенн¤ ≥мен≥ чи одне ≥з значень. ≤накше кажучи, в першому випадку д≥Ї ефект ≥дентиф≥кац≥њ самого ≥мен≥, його предметност≥, тобто його лексико-граматичноњ природи; у другому, - ефект розп≥знаванн¤ основних в≥дм≥тних предметних рис найменн¤, тобто його лексико-семантичноњ сутност≥. Ќаприклад, на лексико-граматичному р≥вн≥ анал≥зу категор≥¤ означеност≥ / неозначеност≥ ви¤вл¤Ї свою здатн≥сть регулювати ≥Їрарх≥ю лексико-граматичних ознак за шкалою конкретност≥ / абстрактност≥ чи одиничност≥ / загальност≥, а увиразнити цю ≥Їрарх≥ю допомагаЇ лексична сполучуван≥сть, тобто лексико-семантична валентн≥сть (в≥льна ≥ нев≥льна), пор.: ст≥л письмовий, об≥дн≥й, кухонний, журнальний, операц≥йний ≥ зелений ст≥л (дл¤ гри в карти, оф≥ц≥йного призначенн¤ чи ¤к переосмислене "зелен≥ овоч≥, трави, призначен≥ дл¤ њж≥"); ст≥л овальний, круглий, високий ≥ зустр≥ч за круглим столом; ст≥л св¤тковий, буденний, гостинний ≥ накривати (застилати) ст≥л, накривати (готувати) на ст≥л; ст≥л багатий, щедрий, розк≥шний, б≥дний, р≥зноман≥тний ≥ ст≥л д≥Їтичний, вегетар≥анський, швецький, нарешт≥, спец≥ал≥зован≥ сполуки адресний ст≥л, ст≥л знах≥док ≥ омон≥м≥¤ у сполуц≥ кињвський ст≥л ("кн¤з≥вський престол"). « одного боку, спостер≥гаЇмо лексико-семантичну означен≥сть ≥менноњ лексеми, отже й лексико-граматичну конкретн≥сть ≥ одиничн≥сть ≥мен≥, з другого, - фразеолог≥зовану означен≥сть ст≥йкоњ ≥менноњ чи д≥Їсл≥вноњ сполуки, у ¤к≥й семантика ≥мен≥ Ї "прихованою", отже радше неозначеною, н≥ж означеною, а сама сполука стала вже кваз≥граматичною, бо зазнала суттЇвих лексико-семантичних ≥ функц≥ональних перетворень. ќсобливо виразно ц≥ перетворенн¤ постають у терм≥носполуках при њхньому з≥ставленн≥ з в≥льними синтаксичними словосполученн¤ми. якщо останн≥ - це лише дов≥льне поЇднанн¤ опорного слова й граматично залежного чи граматично р≥вноправного слова з певною ном≥нативною метою (у широкому розум≥нн≥) - наприклад, дл¤ розр≥знювального називанн¤ означуваних предмет≥в - зелений, ос≥нн≥й, хвойний, м≥шаний, густий л≥с (гай); зелений, кв≥тучий, весн¤ний луг чи то об'Їктивно спр¤мованих д≥й - носити, лити, пити, брати, кип'¤тити воду; носити, вд¤гати, прати, чистити од¤г тощо, то терм≥носполука - це вже ст≥йке поЇднанн¤ лексем на означенн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ деф≥н≥ц≥њ - грошовий, бюджетний, ощадний рахунок (вклад) або платити, розраховуватис¤ гот≥вкою (чеком, векселем). ” в≥льних синтаксичних словосполученн¤х реал≥зуЇтьс¤ сп≥льний компонент значенн¤, що давно став стереотипним у фонових знанн¤х мовц≥в, отже об'Їктивованим у мовн≥й систем≥. ¬≥н базуЇтьс¤ на ст≥йких в≥дношенн¤х позамовноњ д≥йсност≥ (тому, скаж≥мо, д≥¤ "пити" сп≥вв≥дноситьс¤ передус≥м з найменн¤ми р≥дин, а "њсти" - з назвами страв)³¹. ” цьому раз≥ нарощуванн¤ зв'¤зк≥в ≥де в≥д слова (самодостатнього ≥ найменн¤ в≥льного щодо значенн¤) до контексту (в≥льного в його внутр≥шн≥й лексичн≥й ≥ синтаксичн≥й сполучуваност≥). якщо ж сп≥льний компонент значенн¤ узагальнюЇтьс¤, тобто стаЇ здатним до семантичноњ перех≥дност≥, тод≥ маЇмо справу з≥ сталим словосполученн¤м у його нев≥льних лексико-семантичних ≥ синтаксичних зв'¤зках м≥ж компонентами. ” цьому раз≥ при п≥знанн≥ цих зв'¤зк≥в йдемо в≥д фразеолог≥зованого (ном≥нал≥зованого, лексикал≥зованого, терм≥нолог≥зованого) контексту до слова. Ќаприклад, ст≥йке в≥дношенн¤ позамовноњ д≥йсност≥, що лежить в основ≥ лексичноњ пари "нога - сто¤ти", породжуЇ ¤к в≥льне словосполученн¤ сто¤ти на ногах ≥з самодостатн≥ми значенн¤ми компонент≥в, так ≥ вторинну ст≥йку мовну Їдн≥сть з њњ перех≥дним фразеолог≥зованим значенн¤м. ≤нший приклад. ќзначен≥сть /неозначен≥сть ¤к пон¤ттЇва категор≥¤ реагуЇ передус≥м на глибинн≥ позамовн≥ квантитативн≥ в≥дношенн¤, увиразнюючи њх. ќстанн≥, в свою чергу, зумовлюють формально-к≥льк≥сну (числову) граматичну означен≥сть /неозначен≥сть. “им самим коло замикаЇтьс¤, пор.: вода (необчислювана, к≥льк≥сно нерозчленована речовинна (отже видова) предметн≥сть - њсти хл≥б з водою, вода дл¤ питт¤) - м≥неральна вода (уже видова предметн≥сть). ¬идова пон¤ттЇва ознака предмета зумовлюЇ його спец≥ал≥зац≥ю ≥ спричин¤Ї до терм≥нолог≥зац≥њ сполуки (ст≥йк≥ позамовн≥ в≥дношенн¤ породжують устален≥ мовн≥). ўодо позамовних квантитативних ознак, то в першому випадку вони зумовлюють формальну граматичну однинн≥сть речовинного родового ≥мен≥, а в другому - потенц≥йну множинн≥сть видового найменн¤, чому, безперечно, спри¤Ї й спец≥ал≥зац≥¤ ≥мен≥ ¤к такого (м≥неральн≥ води). ¬загал≥ будь-¤ка семантична перех≥дн≥сть може впливати на граматичн≥ характеристики предмета (пор. ¤к≥сну множинн≥сть, закладену у в≥льну сполуку води ƒн≥пра з ключовим словом, що втратило значенн¤ речовинноњ предметност≥). —пец≥ал≥зац≥¤ значенн¤ зм≥щуЇ й граматичн≥ характеристики, тому множинн≥сть у видовому найменн≥ м≥неральн≥ води не лише ¤к≥сна, але й к≥льк≥сна (пор. ще: м≥неральн≥ джерела). ¬насл≥док цього про предметну множинн≥сть у сполуках на зразок води ƒн≥пра можна говорити або ¤к про ¤к≥сну квантитативну означен≥сть, або ¤к про формально к≥льк≥сну неозначен≥сть, а про предметну множинн≥сть у спец≥ал≥зован≥й сполуц≥ м≥неральн≥ води (¤к ≥ м≥неральн≥ джерела) говоримо ≥ ¤к про квантитативну ¤к≥сну, ≥ ¤к про формально к≥льк≥сну означен≥сть.
   “аким чином, значенн¤ кожноњ лексичноњ одиниц≥ зумовлюЇтьс¤ њњ системними в≥дношенн¤ми з ≥ншими мовними одиниц¤ми на р≥зних мовних р≥вн¤х. ÷≥ в≥дношенн¤ визначаютьс¤ ¤к пон¤ттЇвою њњ природою, так ≥ м≥сцем та роллю лексеми в мовн≥й систем≥. як реальна лексематична, лексико-семантична ≥ лексико-граматична одиниц¤ слово об'ЇктивуЇтьс¤ в лексичн≥й п≥дсистем≥ мови в ус≥х можливих своњх про¤вах ≥ зв'¤зках (принаймн≥ таким воно постаЇ у загальномовному словнику), а ¤к одиниц¤ функц≥ональна воно характеризуЇтьс¤ суб'Їктивно невичерпними можливост¤ми власноњ в≥ртуальноњ реал≥зац≥њ у живому мовленн≥, що Ї запорукою невпинного розвитку мовноњ системи.



Ћ≤“≈–ј“”–ј

1. ‘.де —оссюр оголошуЇ це прерогативою внутр≥шньоњ л≥нгв≥стики на в≥дм≥ну в≥д зовн≥шньоњ, ¤ка не почуваЇ себе стиснутою лещатами системи (‘.де —оссюр.  урс общей лингвистики. - ћ., 1933. - —.45)
2. “ам само.
3. ѕор.: јхманова ќ.—. ќчерки по общей и русской лексикологии.- ¬ кн.: ќбщее ¤зыкознание: хрестомати¤. - ћинск, 1976. - —.373.
4. ќжегов —.». Ћексика. Ћексикологи¤. Ћексикографи¤.  ультура речи. - ћ., 1974. - —.47.
5. Ћешка ќ. »ерархи¤ ¤русов стро¤ ¤зыка и их перекрывани¤.- ¬ кн.: ≈диницы разных уровней грамматического стро¤ ¤зыка и их взаимодействие - ћ., 1969; ќбщее ¤зыкознание: ¬нутренн¤¤ структура ¤зыка. - ћ., 1972. - —.394-455.
6. ќжегов —.». «азнач.прац¤. - —.47; пор.ще: Ѕаран я.ј. ‘разеолог≥¤ в систем≥ мови.- ƒисертац≥¤ докт. наук. - ≤вано-‘ранк≥вськ, 1998. - —.179-299.
7. ѕотебн¤ ј.ј. »з записок по теории словесности. - ’арьков, 1905. - —.104.
8. ћирний ѕанас. ѕро мову.- ¬ кн.: ћова р≥дна, слово р≥дне!.. -  ., 1989. - —.45.
9. ќбщее ¤зыкознание: ¬нутренн¤¤ структура ¤зыка. - ћ., 1972. - —.401.
10. √умбольдт ¬.фон. »збранные труды по ¤зыкознанию. - ћ., 1984. - —.57.
11. ўерба Ћ.¬. языкова¤ система и речева¤ де¤тельность. - Ћ., 1974. - —.77-100.
12. ѕор.: ќбщее ¤зыкознание: ¬нутренн¤¤ стуктура ¤зыка. - ћ., 1972. - —.446, 448.
13. —тепанов ё.—. »мена. ѕредикаты. ѕредложени¤. - ћ., 1981. - —.281.; Ѕ≥лецький ј.ќ. ѕро мову ≥ мовознавство. -  ., 1996. - —.188-189.
14. Ѕудагов –.ј. „еловек и его ¤зык. - ћ., 1976. - —.102.
15. “ам само. - —.236.
16. √егель √.¬.‘. Ёнциклопеди¤ философских наук. - “.1. - ћ., 1974. - —.82, 114, 320.
17. ѕотебн¤ ј.ј. —лово и миф. - ћ., 1989. - —.127.
18. √ейз≥нга …. Homo Ludens. -  ., 1994. - —.36.
19. ѕотебн¤ ј.ј. ћысль и ¤зык.- ¬ кн.: ѕотебн¤ ј.ј. Ёстетика и поэтика. - ћ., 1976. - —. 211.
20. —околовська ∆.ѕ. ћодель семантичних в≥дношень у лексиц≥ // ћовознавство. - 1986, є6. - —.28-43; –уд¤ков ќ.ћ. ѕринципи ≥ методи побудови функц≥ональноњ модел≥ лексики рос≥йськоњ мови.- јвтореф. докт. дис. - ƒн≥пропетровськ, 1998. - —.13.
21. “ам само. - —. 43.
22. ѕотебн¤ ј.ј. «азнач. прац¤. - —.146.
23. ѕор.: Ѕ≥лецький ј.ќ. «азнач. прац¤. - —.185-186.
24. языкова¤ номинаци¤: ќбщие вопросы. - ћ., 1977. - —.31, 76.
25. √егель √.¬.‘. «азнач. прац¤. - —.226.
26. Ѕурбан ќ.‘. —укупн≥сть та функц≥њ нац≥онально-культурного компонента лексичного значенн¤ реал≥й // ћовознавство. - 1986, є4. - —.56-57; ƒ¤ченко Ћ.ћ. ‘ункц≥онально-семантична характеристика безекв≥валентноњ лексики сучасноњ украњнськоњ л≥тературноњ мови.- ƒисертац≥¤ канд. наук. -  ., 1997. - —.41.
27. ѕотебн¤ ј.ј. ÷ит. прац¤. - —.171.
28. ≤лар≥он, митрополит. ƒохристи¤нськ≥ в≥руванн¤ украњнського народу: ≥сторично-рел≥г≥йна етнограф≥¤. -  ., 1992. - —.14-15.
29. ѕор.: Ѕелей Ћ.ќ. ”крањнська л≥тературно-художн¤ антропон≥м≥¤ к≥нц¤ XVIII - XX ст.- јвтореф. докт. дис. - ”жгород, 1997. - —.34-35.
30. Ѕудагов –.ќ. «азнач. прац¤. - —.104.
31. ќбщее ¤зыкознаниеЕ - —.458.